1234 1234 1234

  • 08 марта 2011 г.
  • 3141 Слова
В статті аналізуються проблеми сучасного стану охорони права інтелектуальної власності кримінальним законодавством України та Російської Федерації, пропонуються шляхи їх вирішення.

Ключові слова: інтелектуальна власність, авторське право, суміжні права, промислова власність, кримінальна відповідальність.

Вступ.
Кримінальне законодавство України та Російської Федерації довгий час складалиєдине ціле, оскільки відповідно до Конституції СРСР встановлення основ кримінального законодавства було віднесене до ведення Союзу РСР. Аналогічні підходи існували і в науці кримінального права як єдиного радянського кримінального права, що є волевиявленням всього радянського народу, вираженою в юридичних нормах[1, с. 3]. Ця обставина, безумовно, була позитивною за своєю суттю, оскільки зусиллявчених-криміналістів не тільки УРСР і РРФСР, але й усіх союзних республік, об'єднувались і спрямовувались на розвиток і вдосконалення загального єдиного радянського кримінального законодавства.
Вже понад сімнадцять років кримінальне законодавство України і РФ розвивається паралельно, але достатньо самостійно одне від іншого. У зв' язку з цим, слід визнати випередження розвитку кримінального законодавства РФза більшістю з питань, що зумовлено цілою низкою об' єктивних і суб' єктивних чинників, розгляд яких не є метою цієї роботи. Проте таке випередження простежується не за всіма напрямками. Так, перше монографічне дослідження питань кримінально-правової охорони права інтелектуальної власності в Україні було проведене у 1996 р. [2], в той час як аналогічна тематика в кримінальному праві РФ знайшласвоє висвітлення лише через п' ять років [3]. При цьому автор поділяє думку провідних українських вчених-цивілістів, що назва Розділу VII Частини 4 ЦК РФ "Права на результати інтелектуальної діяльності і засобу індивідуалізації" є набагато вдалішою, ніж Книги 4 ЦК України. "Право інтелектуальної власності", оскільки застосування терміну "власність" відносно результатів інтелектуальної діяльності доситьчасто зумовлює помилкове тлумачення змісту цього інституту.
Постановка проблеми та мета дослідження.
Стратегія України, яка спрямована на адаптацію національного законодавства до правової системи Європейського Союзу (acquis communautaire) [4, ст. 367], визначила динаміку розвитку кримінально-правової охорони права інтелектуальної власності. Водночас кримінально-правова сфера Європейського Союзузалишає за державами - її членами право на застосування національного кримінального законодавства на умовах, які в будь-якому випадку роблять покарання ефективним, пропорційним і дієвим [5, с. 21-42]. Стаття 61 Угоди по торгових аспектах прав на інтелектуальну власність (Угода TRIPS) лише визначає, що держави-члени передбачають кримінальні процедури і штрафи, які застосовуються, принаймні, увипадках навмисної підробки товарних знаків або порушення авторського права, вчинене в комерційних масштабах [6, с. 443456]. Виходячи з цього, дослідження проблем кримінально-правової охорони права інтелектуальної власності є обов'язковою умовою адаптації законодавства України до правової системи Європейського Союзу.
Ступінь розробленості проблеми.
Інтенсивне вдосконалення відповідних норм кримінальногозаконодавства України щодо захисту результатів інтелектуальної діяльності не могло не спричинити певної недосконалості закону, відсутність в ньому того, що повинне бути його необхідним компонентом [7, с. 92]. Це стосується визначення наукою кримінального права і законодавством як України, так і Російської Федерації родового (видового, групового) об' єкта злочинів у сфері інтелектуальної власності(діяльності). Загальноприйнятим є сприйняття питань об'єкта злочину, співвідношення понять "об'єкт кримінально-правової охорони", "об'єкт злочину", "об'єкт злочинного посягання (злочинної дії)" як винятково наукових категорій, предметів наукових суперечок, що не мають практичного застосування і знаходяться в теоретичній площині науки кримінального права.
Безумовно, питання...
tracking img