Dfgdfg

  • 29 нояб. 2010 г.
  • 417 Слова
Семіотика, або семіологія (від грец. semeion — знак, ознака) — наука, яка досліджує способи передачі інформації, властивості знаків та знакових систем в людському суспільстві (головним чином природніта штучні мови, а також деякі явища культури, системи міфів, ритуалів), природі (комунікація у тваринному світі) або в самій людині (зорове та слухове сприйняття тощо). Іншими словами, семіотика — цетеорія знаків та знакових систем.

Основи цієї науки були закладені ще представниками античної та середньовічної філософської думки. Основні принципи семіотики у XIX ст. сформулював американськийфілософ Чарльз Сандерс Пірс. У ХХ ст. семіотика набула лінгвістичного ухилу під впливом ідей лінгвістів Фердинанда де Соссюра та Луї Ельмслева, та філософського ухилу під впливом ідей американськогофілософа Чарльза Морріса.

Виділяються три розділи семіотики:

Синтактика (або синтаксис, від грец. syntaxis — побудова, порядок) — вивчає закономірності побудови знакових систем безвідносно до їхінтерпретації, тобто співвідношення знаків один з одним;
семантика (від грец. semantikos — те, що позначає) — вивчає відношення між знаком та його смислом;
прагматика (давньогрец. pragmatos —дія) — вивчає відношення знаків з їх відправниками, одержувачами та контекстом знакової діяльності.

У сучасній науці виділяють декілька напрямів семіотичних досліджень.

Перший напрямок — біологічнасеміотика, або біосеміотика. Цей напрямок займається вивченням систем комунікації тварин, включаючи нижчих тварин та комах, тобто досліджує системи, засновані на природних знаках, або знаках, так чи інакшеважливих для існування самого організму. ( представники - Ч. Хоккетт, США; М. І. Жинкін, СРСР).

Другий напрямок — етносеміотика. Це найбільш широкий напрямок, який містить декілька течій, одна зяких орієнтується на антропологію та етнографію, тобто вивчення переважно примітивних спільнот (представники - Е. Холл, США; К. Леві-Стросс, Франція); друга течія — на соціальну...
tracking img