Dopovid

  • 30 марта 2011 г.
  • 6351 Слова
Тара́с Григо́рович Шевче́нко (відомий також як Кобзар, *9 березня 1814 — †10 березня 1861) — український поет, письменник, художник, графік, громадський діяч, філософ, політик, фольклорист, з точки зору багатьох українців — духовний батько сучасного українського народу, людина, яка присвятила своє життя збереженню і поширенню самобутньої народної мудрості тісно пов'язаній з стародавньоюправославною козацькою культурою і звичаями України.

Член Кирило-Мефодіївського братства. У творах на історичну тему показав боротьбу українського народу проти соціального й національного поневолення.Зміст [сховати]
1 Життєвий шлях
1.1 Дитинство і молодість
1.2 Перша подорож Україною
1.3 Друга подорож Україною
1.4 Арешт і заслання
1.5 Третя подорож Україною
1.6 Кохання Тараса Григоровича Шевченка
1.7Смерть і перепоховання
1.7.1 Останній шлях
2 Аналіз творчості
3 Картини Шевченка
3.1 Автопортрети
3.2 Портрети
4 Політичні інтерпретації постаті
5 Ушанування пам'яті
5.1 Пам'ятники
5.2 Меморіальні дошки
5.3 Назви населених пунктів, вулиць та площ, освітніх та мистецьких закладів, гірських вершин
5.4 Музеї
5.5 Інше
6 Твори
6.1 Наукові праці
6.2 Листи
6.3 Повісті
6.4 П'єси
6.5 Поеми6.6 Поезії
6.7 Пісні на слова Шевченка
7 Шевченко у кінематографі
8 Див. також
9 Примітки
10 Література
11 Ресурси Інтернету

Життєвий шлях
Дитинство і молодість

Шевченко народився у селі Моринці Київської губернії, в закріпаченій селянській родині козацького походження. Згідно з родинними переказами його діди і прадіди козакували, служили у Війську Запорізькому, брали участь увизвольних війнах і повстаннях, які відбувалися на Україні XVII—XVIII ст. Ці повстання були жорстоко придушені і нормальне суспільне життя у регіоні Черкащини, Полтавщини, Київщини, Чернігівщини на тривалі роки було порушене. Основна частина місцевого населення була закріпачена і зубожіла. Саме такі нелюдські умови стають середовищем для формування сильних і непересічних особистостей, що присвячують життяборотьбі за кращу долю свого народу. Одним з таких людей для українського народу у той важкий час без сумніву став Тарас Шевченко.

Рано втративши матір, а потім і батька, він з дитинства зазнав багато горя і знущань. Працюючи і навчаючись у дяків, Шевченко ознайомився з деякими творами української літератури, а відчуваючи великий потяг до малювання, уже тоді робив перші спроби розпочати навчання у маляра.Коли Шевченкові минуло 14 років, його зробили дворовим слугою поміщика П. Енгельгардта в маєтку Вільшані. З осені 1828 року до початку 1831 року Шевченко побував зі своїм паном у Вільні, де, можливо, відвідував лекції малювання у професора Віленського Університету Й. Рустемаса. У Вільні Шевченко був очевидцем революційних подій і міг читати патріотичні прокламації повстанців. З цього періоду зберігсямалюнок Шевченка «Погруддя жінки», що свідчить про майже професійне володіння олівцем.

Катерина (олія, 1842)

Переїхавши до Петербурга в 1831 році, Енгельгардт взяв із собою Шевченка, а щоб мати дворового маляра, віддав його в науку на 4 роки до живописця В. Ширяєва. Ночами, у вільний від роботи час, Шевченко ходив до Літнього саду, змальовував статуї, тоді ж уперше почав писати вірші.Улітку 1836 він познайомився зі своїм земляком — художником І. Сошенком, а через нього з Є. Гребінкою, В. Григоровичем і О. Венеціановим, які разом із К. Брюлловим та В. Жуковським навесні 1838 викупили молодого поета з кріпацтва. Перед Шевченком відчинилися двері в широкий світ науки й мистецтва. Оформившись студентом Академії мистецтв, Шевченко став улюбленим учнем Брюллова. Бувши вже неабиякимпортретистом, він опанував також мистецтво гравюри й виявив видатні здібності як графік та ілюстратор. Воднораз Шевченко наполегливо працював над поповненням своєї освіти, жадібно читав твори класиків світової літератури й захоплювався історією та філософією. Під враженням вістки про смерть автора «Енеїди» Шевченко написав вірш «На вічну пам'ять Котляревському», який...
tracking img