Євроінтеграція України як чинник соціально-економічного розвитку держави

  • 04 апр. 2011 г.
  • 4920 Слова
Ділові ігри є імітаційними методами рольового навчання. Вони активізують процес засвоєння знань, навичок і умінь. Максимальна наближеність до реальної і практичної діяльності керівників і спеціалістів досягається шляхом використання моделей реальних соціально-юридичних систем. Учасники гри виступають у різноманітних ролях і приймають управлінські рішення, що узгоджуються з інтересами цих ролей.Найчастіше гравцям доводиться приймати рішення в конфліктних ситуаціях. При проведенні ділових ігор виникає можливість отримання зворотнього зв'язку. У ході гри людина може не лише придбати нові уміння, але й експериментувати з різноманітними стилями відношень між партнерами.

Навички вирішення конфліктних ситуацій можуть переноситися людиною з ігрової ситуації до реального життя, допомагаючи їй уміжособових проблемах, що виникають не лише у фаховій сфері.

Непередбачуваність ділової гри робить її специфічною формою пізнавальної діяльності. Ділові ігри збільшують результативність навчання за рахунок глибини і швидкості засвоєння інформації, дозволяють у короткий термін опанувати методами прийняття рішень.

Ділова гра несе в собі такі навчальні цілі:

навчання вирішення конкретногоуправлінського завдання;

навчання аналізу вихідної ситуації, можливих альтернатив і їхніх наслідків для відповідного виду діяльності;

перевірка рівня підготовки у відповідному виді діяльності;

навчання прийманню управлінських рішень в екстремальних ситуаціях.

Теоретичні основи формування ділової гри. Питання про розвиток творчих здібностей майбутніх спеціалістів, розвиток їхньоїіндивідуальності і самостійності допомагає вирішити завдання впровадження активних форм і методів навчання. Одним із таких методів є застосування ділових ігор у процесі підготовки і перепідготовки кадрів. В даний час у світі використовується понад 2000 ділових ігор. Експериментальне ігрове моделювання почало інтенсивно розвиватися із середини 50-х років. Перші ігри були розроблені в США (1955 р. - Rand Corporation, 1958 р.- Американська асоціація керування). Поширюються і впроваджуються ділові ігри в Англії, Канаді, Японії, Франції, Німеччині, Польщі та ін. У нашій країні в 1966 році була створена перша великомасштабна гра «Реформа», у 1968 році ділова гра «Астра» (Ленінградський фінансово-економічний інститут, професор І.М.Сироєжкін). Були створені декілька наукових центрів з розробки теорії і практики діловихігор (Москва, Санкт-Петербург, Київ, Новосибірськ, Челябінськ і ін.), постійно проводяться семінари за активними методами навчання.

Особливо широко ділові ігри почали використовуватися в останні роки. Зростання злочинності, необхідність неформальної підготовки спеціалістів стали стимулом до широкого застосування ігрового моделювання в навчальному процесі вищих закладів освіти МВС України.

Діловугру можна розглядати як «моделювання за реальною діяльністю спеціаліста» у тих або інших спеціально створених педагогічних ситуаціях. Ділова гра (далі по тексту ДГ або ДІ) виступає як засіб і метод підготовки й адаптації до професійної діяльності і соціальних контактів.

Б.Г. Ананьєв, один з фундаторів вітчизняної психологічної науки, пише, що гра займає головне місце в соціальному формуванні людини,як суб'єкта пізнання і діяльності. У штучно відтворених умовах людина програє різні життєві і професійні ситуації, що необхідно для її розвитку, зміни соціальних позицій, ролей у суспільстві, для формування професійних інтересів, потреб і навичок. Французький учений Р. Калуа у своїй роботі «Структура і класифікація ігор» визначає загальні характеристики, відповідно до яких гра є вільною (вучасника немає ніяких зобов'язань), ізольована в часі і просторі, регламентована правилами, в ній створюється і підтримується висока емоційно-інтелектуальна напруга учасників через систему керування їхньою взаємодією.

У реальній дійсності коло необхідних для життя і роботи знань постійно розширюється, а можливості їх засвоєння не безмежні. Найважливішим завданням стає не...