Восприятие времени

  • 23 нояб. 2010 г.
  • 9986 Слова
http://www.ukma.kiev.ua/pub/MWT/Everything/My_work/time.html. – 14 вересня 2005 р.

курсова робота

Особливості сприйняття часу

в культурі повсякденності

кінця ХХ століття

Національний Університет “Києво-Могилянська академія”
факультет гуманітарних та суспільних наук
кафедра культурології

роботу виконала
Войцицька МаріаннаНауковий керівник:
Олександр Олексійович Івашина
Київ, 2001

I.Вступ

І в античну давнину, і в середні віки, і в епоху Відродження були люди, що замислювались над проблемою швидкоплинного часу, але... ніколи у попередні епохи час не цінився настільки високо, ... і не займав такого місця у свідомості людини. Сучасна людина – “людина, що поспішає”, його свідомістьвизначається ставленням до часу.
...Склався свого роду культ часу.
...Циферблат із поспішаючою секундною стрілкою вповні міг би стати символом нашої цивілізації [1]. Арон Гуревич

Проблема часу завжди вважалась однією із найглобальніших проблем як філософії, так і фізики,математики, біології та психології. Двадцяте століття практично зняло її.
Тепер це вже не проблема. Це релігія.
При чому жодна епоха ще не мала такої відчайдушної, самозреченої, фанатичної релігії, такого невблаганного і жорстокого бога.
З одного боку така увага людини “веберівської цивілізації” до перебігу секунд стала певною хрестоматійною істиною. Вона проголошується тієювизначальною рисою, що вирізняє ментальність цієї доби від інших епох.
Проте з іншого боку, уважніше вдивившись у цю рису, “запитавши” її, використавши як ключик до часовідчуття сучасної людини, є можливість виявити нові риси та зв’язки між явищами сучасної культури. Адже відомо, що людина не народжується із “відчуттям часу”, що її часові та просторові поняття завжди визначаються лише культурою,до якої вона належить (звичайно, до тих пір, поки вона не почне по-своєму осмислювати цю проблему) .
Значить, якщо культура визначає “відчуття часу”, то вірним має бути зворотне твердження, що вповні з’ясувавши це “відчуття”, можна претендувати на деяке знання про культуру, яке це відчуття породило.
“Мало знайдеться інших показників культури, які б у такій самій мірі характеризувалиб її сутність, як розуміння часу. У ньому втілюється, з ним пов’язане світовідчуття епохи, поведінка людини, її свідомість, ритм життя” [Гуревич, 1986, с.53].
У двадцятому столітті винайдення електронних технологій із потужними можливостями у сфері розрахунків дозволило розщепити як секунду, так і долю секунди. І от тут, власне, починаються питання. Що стоїть за цим прагненням? Щозмінилося в людині, в її психології, у зв’язку із маніакальним бажанням підкорення часу?
Взагалі, дослідження темпоральної свідомості людини певної епохи (усього комплексу уявлень про минуле, теперішнє і майбутнє) – досить часто використовується для встановлення ментальності доби, і розробки з цього питання надзвичайно цікаві. Наприклад, на основі лінгвістичного аналізу творів ранньохристиянських авторів тапорівняння їх із творами “язичницькими” попередниками, було реконструйовано процес руйнації античного почуття минулого на зламі ІІІ-ІV сторіч [Савельева, Полетаев, 2000, 55].
Також шляхом лінгвістичного аналізу мовних конструкцій у прото-германській мові Фердинан де Соссюр виявив відсутність специфічної форми майбутнього часу. Це викликало неймовірну цікавість до народу, який не говоривпро майбутнє (у нашому розумінні), а значить уявляв його дещо інакше.
Інший приклад – врахування темпоральних уявлень у дослідженнях Ж. Ле Гоффа. У своїх роботах він доводить, що рефлексія темпоральної свідомості, а саме применшення ролі сучасності у середньовіччі, а також підсилена актуалізація минулого пояснюють віру хрестоносців у те, що в Єрусалимі вони карають справжніх...
tracking img