Криминология

ПЕРЕДМОВА;
Під час розслідування кримінальних справ для встановлення обставин події, що минула, використовуються сліди, залишені злочинцями на місці пригоди. їх своєчасне знаходження, правильна фіксація та кваліфіковане дослідження дозволяє отримувати великий обсяг інформації про подію злочину та осіб, які його вчинили. Найважливіше місце серед цих слідів займають сліди рук. Рідко який злочинскоюється без того, щоб злочинець не доторкнувся до якого-небудь предмету і не залишив би на ньому слідів рук. Тому сліди рук найчастіше зустрічаються під час огляду місця події, а ототожнення людини по слідах дозволяє встановити факт перебування особи, запідозреної у вчиненні злочину, на місці події, а також виконання нею тих або інших дій.
3 часу широкого впровадження дактилоскопії в практикуборотьби зі злочинністю пройшло більше ста років. За цей період вона безперервно розвивалася, розкривались її нові можливості, накопичувався досвід використання дактилоскопічних досліджень у розкритті злочинів, удосконалювались технічні засоби та методи виявлення, фіксації і дослідження слідів рук.
Сліди папілярних узорів за свої'м криміналістичним значениям займають перше місце в групіслідів-відображень, тому що вони частіше від інших зустрічаються в слідчій практиці і дозволяють найефективніше організовувати пошук та викриття злочинців. Сліди рук залишаються майже на всіх предметах, до яких доторкається людина. На пластичних речовинах (пластилін, віск, розігрітий сургуч, глина) та сипучих утворюються об'ємні сліди, а на твердих поверхнях - поверхневі сліди, за якими можливе ототожнення особи.Така можливість обумовлена будовою шкірного покриву долонної поверхні руки та особливими властивостями папілярних узорів.
Для поняття наукових основ ототожнення особи за шкірними узорами необхідно коротко ознайомитись із анатомією шкірного покриву людини. Шкіра людини - складний орган, який тісно пов'язаний з життєдіяльністю організму і мае різноманітні функції. Утворюється вона із двохембріональних початків - ектодерми та мезодерми. Із ектодерми розвивається поверхнева (епітеліальна) частина шкіри - епідерміс (надшкіра - від грецьких слів ері - над, та dermа - шкіра), а з мезодерми - з'єднувальнотканева основа шкіри - дерма
Дерма (безпосередньо шкіра) - щільна, міцна, еластична, непрозора оболонка; в ній розрізняють два шари, один з яких-ретикулярний (сітчастий) - переходить у підшкірнуклітковину, другий - папілярний (сосочковий) - контактує безпосередньо з епідермісом. Дерма, в основному, створена з'єднувальними волокнами з домішками еластичної тканини. Через дерму проходять протоки потових залоз, які проникають в епідерміс і закінчуються на зовнішньому боці шкіри, утворюючи пори. Піднімаючи епідерміс, вони утворюють лінійні підвищення - гребні, відділені один від одногоборозенками. Вказані протоки іноді називають сосочками, а оскільки в латинській мові сосок називається раріііа, то і лінії з цими підвищеннями одержали назву папілярних.
Висота сосочків на різних ділянках шкірного покриву не однакова. Найбільші з них розміщені на долонях рук та підошвах ніг і мають висоту 100 - 225 мікрон. У похилому віці сосочки стають більш низькими, а на деяких ділянках вони зникаютьзовсім. На внутрішній поверхні рук та на ступнях ніг сосочки набагато чисельніші і значно вищі, ніж на інших ділянках шкіри: вони розміщуються тут більш правильно і лінійно.
Ці лінії створюють потоки ліній, які складаються в різні, за конфігурацією, узори. Ширина і висота валиків епідермісу нестійка і міняється з віком людини. Так, наприклад, ширина папілярних ліній у новонародженого дорівнює приблизно 18мікронам, у десятирічної дитини - 300 - 350 мікронам, у дорослої жінки - 400 - 500 мікронам, у дорослого чоловіка - 500 мікронам.
У середньому ширина папілярних ліній 0,2-0,5 мм, а висота 0,1-0,4 мм. Загальна довжина папілярних ліній на долонях рук сягає 50 м., а загальна кількість деталей папілярних узорів на поверхні руки -10 000.
Крім папілярних ліній,...