Творчество Плутарха

  • 09 дек. 2010 г.
  • 2093 Слова
Вступ
Плутарх – автор близько 200 творів, які поділяються на дві групи: літературно-філософські та історичні – „Моралії” – статті з різних проблем (моральних, мистецтвознавчих, педагогічних) та „Порівняльні життєписи”. Останні мають таку назву, бо в них біографії видатних історичних осіб, греків і римлян, розглядаються паралельно – по дві. Таких „пар” 23, отже, життєписів – 46. крім того, уПлутарха є ще 4 окремих біографії – таким чином всього їх – 50.
„Порівняльні життєписи” Плутарха увійшли до скрабниці світової літератури. Талант оповідача, глибокий психологізм, культ героїчного, високі моральні критерії, з якими автор підходить до кожної особи, незалежно від її рангу, зробили біографії видатних людей Греції та Риму захоплюючою книгою для читачів різного віку.
Відомості, які подаєПлутарх, не завжди точні, оскільки головною метою для нього є не історія, а мораль. Його життєписи мають повчальну спрямованість – виховати доброчесність і застерегти проти неетичних дій. Тут він насамперед майстер белетризованої характеристики, для якої використовуються цікаві оповідання, анекдоти, байки, сентенції, вірші тощо. Є серед життєписів такі, які захоплюють своїм драматичним пафосом, своїмияскравими образами й картинами.
До групи із загальною назвою „Моральні твори” („Moralia”) входять невеликого розміру статті на філософські, етичні, історичні, громадсько-політичні, педагогічні, літературні, музичні та інші теми. У своїх філософських поглядах Плутарх виступає як прихильник Платона, хоч, по суті, він швидше еклектик.
Питанням літератури і музики присвячені твори: „Як слухатипоетів”, „Про підступність Геродота”, „Порівняння Арістофана і Менандра”, „Життєписи десяти ораторів”, „Про музику”. Значна частина моральних творів має діалогічну форму.
Твори Плутарха викликали на протязі віків незмінний інтерес як своїм високим громадянським звучанням, так і своїми літературними якостями. Рабле, Еразм та інші письменники Відродження і Реформації, Монтень, філософи французькогоПросвітительства, зокрема, Руссо, - кожний з них дещо брав у нього. Біографії, складені Плутархом, містять стільки драматичних колізій, що Шекспір свого часу запозичив у нього сюжети для своїх трагедій (п”єси „Коріолан”, „Юлій Цезар”, „Антоній і Клеопатра”). Шекспір приймає і абрис характерів, накреслений Плутархом, і окремі сцени будує відповідно до викладу Плутарха. Героями Плутарха захоплювались діячі французькоїреволюції, декабристи, Бєлінський.

1. Початкова основа світогляду і творчості Плутарха
Античний світогляд і антична художня практика спираються на інтуїції живого, одушевленого і розумного космосу, завжди видимого і чутного, завжди тілесно сприйманого, цілком матеріального космосу з нерухомою землею посередині і з небом як областю вічного і правильного руху небесного зведення. Все це,звичайно, зумовлено самим характером соціально-історичного розвитку стародавнього світу. Тоді як наступні культури спочатку виходили з особи, абсолютної або відносної, а також з суспільства і вже потім приходили до природи і космосу, антична думка навпаки, виходила з наочної данності тілесно-матеріального космосу і вже потім робила з цього висновки для теорії особи і суспільства. Це назавжди визначило собоюпідкреслено матеріальну, тобто архітектурно-скульптурну образність античних художніх побудов, що ми, безумовно, знаходимо у Плутарха. Отже, тілесно-матеріальна космологія - ось початкова основа світогляду і творчості Плутарха.
Оскільки антична література проіснувала більше тисячоліття, вона пройшла багато різних періодів свого розвитку. Космологія періоду класики, а саме високої класики, - цевчення про всесвіт в платонівському “Тімеї”. Тут подано ясну і виразну картину живого і матеріально-тілесного космосу з усіма подробицями матеріальної сферики космосу. Тому Плутарх в першу чергу платонік.
Плутарх знаходив в класичному платонізмі в першу чергу вчення про божество, але не у вигляді наївного віровчення, а у вигляді продуманої вимоги буття, і притому...
tracking img