Ua слов’янофіли в суспільно-політичному русі росії 30-50-х рр. ХІХ ст.

Міністерство освіти і науки України
Вінницький державний педагогічний університет
імені Михайла Коцюбинського

Інститут історії, етнології і права

Кафедра історії слов’янських народів

Курсова робота
на тему:
«Слов’янофіли в суспільно-політичному русі Росії
30-50-х рр. ХІХ ст.»

Виконала:студентка ІІІ-А курсу
інституту історії,
етнології і права(очна форма навчання)
Марчук Олена
Анатоліївна
Науковий керівник:доцент
Тучинський В.А.

Вінниця 2010
Вступ
Слов'янофільство − сформований у 1830-ті-1850-ті роки націоналістичний напрямок російської громадської та філософської думки, представники якого виступали за культурне і політичне єднання слов'янських народів під керівництвом Росії іпід прапором православ'я. Напрям виник на противагу західникам, прихильники якого виступали за орієнтацію Росії на західноєвропейські культурні та ідеологічні цінності.
Слов'янофіли − російські громадські діячі і виразники ідей Святої Русі, що зіграли велику роль у розвитку російської національної свідомості і формуванні національно-патріотичної ідеології. Слов'янофіли оголосили про особливий шляхРосії, утвердилися в думці про рятівну роль Православ'я як єдино істинного християнського віровчення, відзначили неповторні форми суспільного розвитку російського народу у вигляді громади й артілі.
Актуальність теми: Так зване слов'янофільство («класичне», «істинне») належить до найбільш значних явищ російської суспільної думки ХІХ ст. яке помітно вплинуло на богословські, філософські,історичні теорії та погляди. На кінець 1970-х рр. стаю очевидним, що плідне дослідження слов'янофільства як багатоаспектної наукової проблеми можливе за участю представників майже всього «циклу гуманітарних наук», але таке «комплексне дослідження» вважалося справою майбутнього. Цьому перешкоджала відсутність чіткого уявлення про кожного конкретного діяча слов'янофільського напрямку (з неодмінним врахуваннямзміни поглядів). За зауваженням М.І. Цимбаєва, в історіографії ототожнювалися погляди різних слов'янофілів, а напрям у цілому вважався «відповідальним за всі висловлювання осіб, причетних до слов'янофільського гуртка». Крім цього, слов'янофільство досліджувалося у відриві від глибокого аналізу культури; «так званий літературний процес епохи» зводився «до поверхневої боротьби літературних напрямків, адля нового часу (особливо для XIX століття), по суті, до газетно-журнального галасу...". Тому не є дивною оцінка загального підсумку дослідженням XIX ст. культуролога О.В. Михайлова, який констатував, що це століття виявилося найменш вивченим, а тому, незважаючи на велику кількість зібраних фактів та їх осмислення, це століття виглядає як найважливіше і першорядне за своїм значенням полекультурно-історичних досліджень, «де треба все тільки починати ставити на місце перед нами ... «майже не початий» матеріал історії культури, що ... вимагає до себе цілісного і комплексного підходу». На всьому протязі суперечок про слов'янофільство висловлювалася думка про необхідність досліджень, що виходять з головного у спадщині слов'янофілів, а саме з їхніх релігійних поглядів. Навіть у...